Коли треба щось робити,
Тоді сон нас і бере,
Видно не від Бога він,
Якщо не вчасно настає.
А, коли Господь дає,
До самого ранку ми спимо.
Треба Богу все в руки дати, тоді
І сон не буде нас так доставати.
А по вірі нашій Бог нам і дасть,
Кому труд Божий нести, а кому
І в ясний день поспати?
А хто ми є, люди прості?
Та, не вже золоті, а якщо Божі
Ми є, тоді вже спасенні.
Нам би з дороги, що Бог дав,
В житті вліво не звернути,
І не збитися з того путі,
Що маємо с Господом пройти.
Боже наш, нам допоможи,
Не залиш нас в путі.
Ми всім серцем уповаємо,
Просимо милості Твоєї
І всім добра завжди бажаємо.
Вже ми стали другими,
Чемними, люблячими, щирими
І на Тебе лише уповаючими.
Радість Ти наша одна
На всім світі неповторима.
Нас Ти змінив, серце нове дав.
Алілуя. Алілуя. Алілуя.
Приходи до дому нашого весь час,
Чекаємо, що радість принесеш,
Любов Твоя ніколи не погасає,
Надія возростає, потоки
Води Живої не висихають,
А навпаки нас переповнюють.
16. 09. 2016 р Автор Сотник Анжеліка | 
Печать страницы 
