Прийшов час покаяння
І на розкаяння час.
Так воно буває у житті,
Ніхто не знає на землі
Останнього свого путі.
Ідеш, ідеш і впадеш
І вже немає рухів,
Тіло нараз застило,
А душа піднялася,
Лиш до кого вона пішла?
Буде знати вона пізніше,
Коли показані будуть діла.
Скільки вона грішила,
Чи діла добрі робила?
Все знає лише Бог,
Усі станемо перед лицем Його.
Тільки забуваємо, що без
Нашого Творця і Спасителя
В житі нашому не буває нічого.
Випробовування нам допускає
І тим самим віру провіряє,
А ми повинні терпіти, любити
І в мирі на цій землі жити.
На землі все тимчасово,
А вічність чекає в переді.
Чи заслуговуємо ми на неї?
Треба прожити, щоби нам
В житі гріха не робити,
Але, так шкода, що в нас
Ніякого терпіння вже нема.
Тільки Бог нас може змінити,
Треба лише нам трохи потерпіти.
Тоді буде в нас спокій, радість,
Бажання радіти, любити
І в Славу Господа жити. Амінь.
06.11. 2016 р Автор Сотник Анжеліка | 
Печать страницы 
