Птах в небі кружля,
А кохана його птаха
Все за ним спостерігає
І тільки вона знає,
Кого ж він там шукає?
Птах так високо злетів
В надії, щоб Бог його
До Себе запросив.
Кружляє собі, кружляє і
За воротами до Раю спостерігає.
Птах на землю сів,
Бо не вистачило у нього сил,
Терпіння, уміння чекати,
Коли Господь захоче його
До Себе прийняти.
Пташка птаха почала питати,
А потім і навчати:
«Чи готов ти до Бога попасти,
Хіба не Він має нас призвати?
Не треба дорогенький мріяти,
Ліпше навчись добре злітати,
Щоби крила не поламати.
Бо не відомо, як вітер нагряне,
А Господь дуже далеко буває,
То хто тебе буде спасати?
Тому треба Бога в серце прийняти,
Аж потім про щось прохати.
Пам'ятай треба Богу вірно служити,
Щоб ласку Його заслужити.
Так будемо вчитися злітати,
Щоби потім гарно нам літати
І всім людям вісточки
Від Самого Бога передавати.
За наш добросовісний труд
Получимо благословення на віки.
20. 03. 2018 р Автор Сотник Анжеліка | 
Печать страницы 
