Йшла душа з Господом
І нібито все добре було.
Вона собі йшла і в ліс забрела,
Забулася по якій стежці йшла.
В лісі ворон її відвлік
І за собою в середину ліса увлек.
Нога її в тину попала,
Вона на допомогу гукати стала
Дивиться, а біля неї нікого нема
До кого кричати розгубилася вона.
А тіна тягне її на дно
І тут вона згадала про Господа,
Що лише Він почує і спасе її.
Почала молитися, уповати,
Каятися і взивати до Бога.
І чудо нарешті сталося,
Рух вліворуч, вправоруч
І тіло її вільним стало.
Дякувала душа, зрозуміла,
Що не тим шляхом йшла.
Ось як буває друзі у житті,
Думаємо тут можемо пройти.
А треба питати у Творця неба і землі
Щоб нога наша не увязла на шляху.
Весь час маємо просити порад
У Господа нашого Ісуса Христа
І тоді ми не заблукаємо на путях
Він наш Хранитель, Викупитель,
Душ наших Визволитель.
Хвала Йому за все Алілуя, Алілуя.
30.09.2025 р Автор Сотник Анжеліка
| 
Печать страницы 
