|
Навіщо проклинати
І гріх на душу брати,
Адже відома нам,
Що за все будемо відповідати,
А прокляття котяться
І на поворотах добавляються,
Їх вже не зупинить.
Слово за слово, речення виходить,
Та, іще яке, просто жах.
Ми цим хвалимося,
Що вчасно брань наша летить мов стріла.
І кожному знаємо що казати.
До усіх нам діло є.
А коли почуємо, то так роздуємо!
Так як з мухи слона зробимо.
Ось такі справи.
В порядку речей у нас все виходить.
Так має бути і все!
Але звідки така впевненість,
Що страху зовсім і нема?
Це діло рук лукавого
Заводити усіх в кут.
Притулити до стінки
І сіть накинути.
І мучити як павук муху,
До тих пір, доки
Кров не висмокче,
І душі приходить кінець.
Не літайте душі,
Не тим зарядом заряджені,
Приземліться,
Бо боляче буде вам падати.
В руки Господа віддайтеся
І будете спасенні ви,
Він Один Спаситель,
Душ людських Хранитель.
26. 03. 2013 р Автор Сотник Анжеліка
| 
Печать страницы 
