Стоїть гарна береза,
А її листочки нібито
Золотом блистять.
Світло вид неї виходить,
Як промені яскравого сонця
В жаркий день горять.
Дивишся і вдихаєш,
Хіба таке буває?
Так буває, Господь ще
Не такі чудеса посилає,
А хто в них вірить,
Той ніколи не вмирає.
Все можливо з Ним,
З Богом нашим Єдиним,
На всі віка Хоронимим.
Ми повинні вірити
І по вірі буде нам дано
Від Господа Самого.
Віра від слухання, а
Слухання від слова Божого.
Пов’язано все ланцюжком,
Як не дивно, друзі.
Хочемо того, чи ні,
А без віри нам ні туди ні сюди.
Ми люди, як ці дерева,
А, Господь за нами приглядає,
Поливає нас, підрізає,
Гілки, що погані відрізає.
Хоче дерево спасти, щоб
Не знищили його шкідники.
Він і душу так нашу спасає,
Погане зразу у нас забирає.
Великий наш Бог, могутній і строгий.
А як же інакше, бо ми
Дітьми нечемними буваємо?
Нас треба вчити і за руку водити.
16.11. 2016 р Автор Сотник Анжеліка
| 
Печать страницы 
